Існує так багато різних способів лікування патологій сухожилка довгої голівки біцепса, що я завжди задаю собі питання: «Чи насправді це має значення?» Більшість з нас погодиться, що сухожилок довгої голівки біцепса може бути як первиною причиною болю, так і вторинною, адже він пов’язаний з верхньою суглобовою губою. Щоб краще зрозуміти, як правильно лікувати симптоми, пов’язані з сухожилком довгої голівки біцепса, необхідно зрозуміти, що саме спричиняє біль, чи не так?

Методами хірургічного лікування значних патологій сухожилка довгої голівки біцепса є тенотомія та тенодез. Що стосується тенодезу, є три основних способи його закріплення: внутрішньосуглобовий (верхівка борозни), вище зв’язки великого грудного м’яза (супрапекторально) або нижче зв’язки великого грудного м’яза (субпекторально). Два перших способи підходять як для артроскопічного, так і для відкритого втручання, натомість субпекторальний тенодез виконується через мінімальний відкритий доступ. Наскільки важливо правильно обрати варіант доступу при лікуванні внутрішньої патології біцепса? Якщо в ході супрапекторального тенодезу патологічна зв’язка залишиться у міжгорбковій борозні, чи не призведе це до посилення болю і погіршення результатів лікування за свідченнями пацієнтів?

Дослідження, що окремо вивчають лікування сухожилку довгої голівки біцепса загалом надають перевагу тенодезу перед тенотомією, однак ідеальне положення для тенодезу ще не визначене. Мета-аналіз мережі, проведений Еніл та ін. (Anil et al¹) показав, що хірургічне лікування окремої патології сухожилку біцепса методом тенодезу мав набагато кращі функціональні результати та меншу частоту виникнення деформації Папая, порівняно з тенотомією. Крім того, у групі внутрішньосуглобового тенодезу показник післяопераційного болю борозни був істотно нижчим, ніж у групі тенотомії. Ван Дойрцен з колегами (Van Deurzen et al²) виконали метааналіз субпекторального тенодезу і виявили, що, незважаючи на те, що група субпекторального доступу мала значно кращі середні результати за шкалою ASES (Американська асоціація хірургії плечового та ліктьового суглоба), ці результати не відповідали критеріям клінічної значущості. Не було виявлено різниці між показниками обох груп за шкалою Константа, ВАШ шкалою болю, деформацією Папая або постійного болю борозни. Белк з колегами (Belk et al³) у своєму дослідженні порівнювали супрапекторальний та субпекторальний тенодез і не виявити істотних відмінностей у результатах за свідченням пацієнтів, діапазоном руху та деформацією Папая.

Форсит з колегами (Forsythe et al⁴) опублікували рандомізоване контрольоване дослідження тенодезу біцепса першого рівня незалежно від супутньої патології та/або лікування. Не було виявлено жодних істотних відмінностей між групами стосовно результатів лікування за свідченнями пацієнтів, функціональних результатів або частки ускладнень у термін до 12 місяців після операції.

В результаті, на підставі широкого огляду актуальної літератури можна стверджувати, що порівняно з тенотомією, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса має більш сприятливі функціональні результати, демонструє меншу частоту деформації Папая, проте клінічно значущої різниці між різними доступами для виконання тенодезу виявлено не було.