Тоді ж я дізнався про базові АО курси, які проводяться щорічно для лікарів-ортопедів в Україні і мають величезний попит. Отримавши можливість потрапити туди з першого разу, я кардинально змінив своє уявлення про навчання взагалі, як виявилось, воно може бути максимально інтерактивним, практично орієнтованим і цікавим: лекції, обговорення в малих групах, заняття в лабораторіях практичних навичок та з штучними кістками з використанням найсучаснішого медичного інструментарію. Та найбільше захоплення в мене викликала команда викладачів – ідейних засновників АО Травма в Україні, які власним прикладом демонстрували свою відданість філософії лікування пацієнтів з травмами. Повернувшись з базових курсів, я одразу ж кинувся застосовувати здобуті знання на практиці, що значно збільшило ефективність моєї роботи. З нетерпінням очікував нових спеціалізованих курсів та семінарів, щоб надихнутися новими ідеями для фахового росту. Одними з таких, що найбільше запам’яталися були, мабуть, чотириденні кадавер-курси в австрійському Граці, куди ми подалися з колегами, щоб навчатися хірургічним доступам і остеосинтезу. Та найвизначнішою подією досі в моєму професійному житті досі, без сумнівів, видалася поїдка в столицю АО – швейцарський Давос для участі в семінарі молодих викладачів під назвою «Коли все спрацювало не так як ми планували», куди я потрапив за підтримки навчального офіцера АО Травма Україна Олександра Анатолійовича Ріхтера.

Семінару передували багато місяців підготовки – вибір цікавого клінічного випадку з нестандартним рішенням та нетиповим перебігом, опрацювання всіх можливих варіантів лікування та сценаріїв розвитку подій, підготовка до найрізноманітніших запитань. Представляли ми випадок вогнепального перелому передпліччя із кістковим дефектом променевої кістки та застарілою деформацією у молодого воїна АТО, з малим успіхом лікованого в місцевих лікарнях. Випадок викликав бурхливу хвилю обговорення через унікальність травми та нестандартно прийняте рішення. Тоді ж мені пощастило познайомитися з авторитетними викладачами АО, яких я досів бачив тільки на обкладинках європейських підручників та із зовсім молодими колегами, які тільки починали свою викладацьку кар’єру. Приємно, що всі ми спілкувалися однією мовою АО і дотримувалися єдиних підходів в лікуванні.

АО стало нерозривною частиною мого життя, філософією навчання і викладання. Я не уявляю свого професійного росту поза цією фантастичною організацією. Найбільшою радістю для мене було спробувати власні сили у викладацькій роботі і я зрозумів, що п’ятнадцятихвилинна лекція – це результат багатомісячної роботи лектора, а підготовка до щорічних курсів відбувається цілий рік. Саме такою є ціна якісного навчання – навчання для покращення якості своєї роботи і роботи кожного учасника курсів.

Василь Маховський