Публікації
Головна >>> Публікації
Артродез першого передплесно-плеснового суглоба стопи
07 березня 2021
Ендрю Сендз (Andrew Sands), Іван Здерич (Ivan Zderic), Міхаель Свордз (Michael Swords), Стефан Раммельт (Stefan Rammelt), Леслі Груджіц (Leslie Grujic), Крістоф Рот (Christoph Roth), Крістоф Нотцлі (Christoph Nötzli), Бойко Георгуєв (Boyko Gueorguiev)
(переклад з англійської та адаптація ексклюзивно для АО Травма Україна)
Джерело англійською: https://innovations.aofoundation.org/research-and-development/first-tarsometatarsal-joint-fusion-in-foot
Вступ.
Значні деформації першого передплесно-плеснового суглоба стопи (ТМТ-1), що супроводжуються значним збільшенням першого міжплеснового кута, часто пов’язані з відносно підвищеною рухливістю та нестабільність цього суглоба. Артродез – це доведена технологія лікування таких деформацій і артрозів різного походження.
Наразі, стандартною технікою артродезу ТМТ-1 є фіксація двома перехрещеними гвинтами. Серед її недоліків – необхідність іммобілізації суглоба протягом 6-8 тижнів короткою гіпсовою пов’язкою, а також до 4,5% випадків переломів імплантатів та до 15% випадків незрощення. Застосування блокованих пластин як альтернативна технологія вірогідно може дозволити раннє навантаження та покращити зрощення кісток; проте, дані про це суперечливі. З іншого боку, здатність низькопрофільних надгнучких скоб з пам’яттю «Nitinol» діяти як імплантати постійної компресії (ІПК; Рис.1), створюючи та підтримуючи постійний активний тиск у місці артродезу, пропонує привабливу альтернативу традиційному артродезу гвинтами та пластинами. Крім того, на противагу фіксації гвинтами, яка займає важливий простір в суглобі, ІПК можуть забезпечити повне зіставлення суглобу, максимізуючи площу артродезу.
Рис. 1. a–b Імплантати постійної компресії з двома (a) та з чотирма опорами (b) серії BME ELITE®.
Мета цього проєкту – дослідити в динаміці потенційну біомеханічну користь артродезу імплантатами постійної компресії різних конфігурацій порівняно з гвинтами та блокованими пластинами на анатомічній моделі ТМТ-1 людини.
Матеріали та методи
Тридцять дві парних анатомічних препарати гомілки було рандомно розподілено на чотири групи:
1. Артродез двома перехрещеними гвинтами DPS 4,0 мм з повною різьбою з неіржавіючої сталі, введеними у звичайний спосіб, тобто перший гвинт введено від першого плеснового до медіального клиноподібного, а другий – від медіального клиноподібного до плантарної основи першого плеснового (Рис.2а).
2. Артродез пластиною та гвинтами з використанням стягуючих стандартних кортикальних гвинтів для переднього відділу стопи DPS діаметром 4,0 мм з повною різьбою з неіржавіючої сталі і пластини для артродезу DPS з 6 отворами для ТМТ-1 з неіржавіючої сталі з перемінним кутом 2.4/2.7 (Рис.2b).
3. Імплантат постійної компресії для артродезу – 2 скоби з 2 опорами «DPS SE-1818TI BME SPEEDTITAN™» та «DPS SE-2520TI BME SPEEDTITAN™», розташовані перпендикулярно одна до одної (Рис.2с).
4. Імплантат постійної компресії – 1 скоба з 2 опорами «DPS EL-1818S2 BME ELITE®» та 1 скоба з 4 опорами «DPS EL-2520S4 BME ELITE®», розташовані перпендикулярно одна до одної (Рис.2d). Усі процедури артродезу виконували на неушкодженій стопі з підготовкою суглобових поверхонь та під рентгенівським контролем згідно рекомендацій виробників імплантатів.
Препарати гомілки було рандомно розподілено на чотири групи, мінеральна щільність дистальної великогомілкової кістки яких майже не відрізнялась (P = .92).
Рис. 2a–d Рентгенівська візуалізація артродезу першого передплесно-плеснового суглоба перехрещеними гвинтами (a); гвинтами з пластиною (b); двома імплантатами постійної компресії серії «DPS BME SPEEDTITAN™» (c); двома імплантатами постійної компресії серії «DPS BME ELITE®» (d).
Рис. 3. Установка з препаратом, встановленим для біомеханічного тестування, обладнана оптичними маркерами для відстеження рухів в дистальній частині великогомілкової кістки, таранній кістці, навікулярній, медіальній клиноподібній та першій плесновій.
Результати
Препарати гомілки було рандомно розподілено на чотири групи, які за мінеральною щільністю кістки, виміряною в дистальній частині великогомілкової кістки, майже не відрізнялась (P = .92).
Початкова жорсткість зразків для чотирьох технік артродезу також майже не відрізнялась (P = .87).
Поєднані рухи суглобаТМТ-1 – аддукція та дорсіфлекція без навантаження значно збільшувались між 500 та 2500 циклами (P < 0,01); проте, між усіма парами груп істотної різниці не спостерігалось (P ≥ 0,13). Навпаки, амплітуда таких рухів без навантаження та з навантаженням в межах кожного циклу була значно більшою для технік артродезу ІПК порівняно з техніками двох гвинтів та пластини з гвинтами (P ≤ 0,04). Не виявлено жодної істотної різниці між техніками артродезу ІПК, а також між техніками артродезу двома гвинтами та пластиною з гвинтами (P ≥ 0,49).
Зміщення верхніх та нижніх відділів суглоба ТМТ-1 без навантаження та їхні амплітуди з навантаженням та без в межах кожного циклу значно підвищувались між 500 та 2500 циклами (P ≤ 0,04), проте істотних відмінностей між парами груп не спостерігалось (P ≥ 0,22).
Дискусія
З біомеханічної точки зору та на підставі дослідження анатомічних препаратів людини, низькопрофільні наделастичні скоби «Nitinol» з пам’яттю, встановлені як імплантати постійної компресії для більш гнучкої стабілізації в умовах активної компресії імовірно продемонструють ефективність, співставну з ефективністю артродезу першого передплесно-плеснового суглоба двома перехрещеними гвинтами та пластиною з гвинтами, що може забезпечити повне зіставлення суглоба для максимізації проєкції артродезу.
Вам також може бути цікаво:
Залишайтеся на зв'язку !
Зв’яжіться з нами і станьте учасником AO Trauma Україна або підпишіться, щоб отримувати останні новини та оновлення